Танець білої тополі - Надія Гуменюк

Скачать книгу

Така собі дівчина-травесті віком за тридцять.

      Вірі навіть на думку не спало б порівнювати себе з Регіною, до того ж значно молодшою. Та й кому б спало? Може, саме тому Регіна і потягла її за собою на ту кляту маївку, де готувалася продемонструвати свої принади перед керівними вершками. Регіна не збиралася зупинятися на посаді секретарки – з її «червоним» дипломом, добре підвішеним язиком і зовнішніми даними можна досягти більшого. Скажімо, очолити культурний сектор у комітеті комсомолу, стати директоркою фабричного клубу або навіть завоювати профком. А чом би й ні? Не святі горщики ліплять. А для профспілкового лідера хіба потрібні якісь особливі знання? Щось організувати, внески зібрати, на зборах виступити, викликати якогось сонька на засідання профкому і пропісочити за запізнення – це Регіна зуміла б. Запросто! Але спершу треба розробити план прориву, подати себе у вигідному світлі і завоювати симпатії верхівки.

      Маївку, за традицією, організували після травневої демонстрації. Тільки-но закінчилася хода центральними вулицями міста, відлунали гасла, повітряні кульки злетіли у небо або ж обірваними клаптями гуми впали на асфальт, а транспаранти, плакати і портрети вождів світового пролетаріату вляглися до наступного свята у підсобках, фабричний актив дружно взяв курс на зону відпочинку, облаштовану в приміському лісі. Вище начальство поїхало в автівках і вже встигло пропустити по чарчині, коли прибув автобус із основним складом. Владлен Красков галантно подав руку Регіні, вже переодягненій у заморські фірмові «ренглери» з модним лейблом та польську вітрівку, і ковзнув поглядом по її сусідці.

      – А це у нас хто?

      – А це у нас Віра, – засміялася Регіна.

      – Ві-іра-а-а, – протягнув Красков. – Яке гарне слов’янське ім’я!

      – А хіба Регіна – не гарне, Владлене Івановичу? – примхливо надула губки Регіна.

      – Ну що ти, Регіночко. Твоє ім’я – просто чудо! І так тобі пасує!

      Вони всілися за імпровізованими столами (звичайні дошки, покладені на підпори і застелені скатертинами), виставленими просто серед дерев, вислухали тости за міжнародну солідарність і за те, щоб жінки усіх народів носили одяг тільки з їхніх тканин, трохи випили і закусили. Регіна почувалася у компанії як риба у воді. Тим більше що компанія не скупилася на компліменти для чарівної секретарки товариша Краскова.

      Віра терпіти не могла застіль і тостів. Вона непомітно висковзнула і майнула до лісу.

      Припікало сонце. На деревах поблискувала ядучо-смарагдова зелень. Під ногами синіли дрібні лісові фіалки і біліли конвалії, між цвітом господаровито снувала мурашня. У повітрі аж бриніла весняна брость, щось бентежило, тривожило і стискало груди, змушувало прискорено битися серце. Вірі хотілося сміятися і плакати водночас. Може, від випитого вина. А може, весна нагадувала: пора б уже тобі, Віруню, закохатися. Ну обпеклася раз. Із ким не буває? Он скільки чоловіків навколо – не всі ж вони негідники.

Скачать книгу