LITMIR.BIZ

Скачать книгу

все одно йду до холодильника. Похмурий Прайс повертається на кухню і каже:

      – Чорт забирай, хто це у вітальні?

      – Евелін вдає, що не зрозуміла:

      – А хто там?

      Кортні застережливо:

      – Е-ве-лін, ти ж їм сказала, я сподіваюся?

      – Хто там? – раптово злякавшись, питаю я. – Віктор Павелл?

      – Ні, не Віктор Павелл, Патріку, – побіжно каже Евелін. – Це мій приятель, художник Сташ. І Ванден, його дівчина.

      – Так то була дівчина, – каже Прайс. – Іди поглянь, Патріку, – підбурює мене він. – Дайте вгадаю – Іст-Вілідж?

      – О, Прайсе, – грайливо промовляє Евелін, відкорковуючи пиво. – Чому б ні? Ванден вчиться в Кемдені, а Сташ живе в Сохо, ось так.

      Я виходжу з кухні, йду через їдальню, у якій уже сервіровано стіл, і воскові свічки «Зона» горять у срібних свічниках від «Фортунофф», заходжу до вітальні. Не можу сказати, від кого вбраний Сташ, бо його одяг весь чорний. У Ванден зелені пасма у волоссі. Вона дивиться якийсь кліп хеві-метал по MTV і курить.

      – Кхм, – відкашлююсь я.

      Ванден обережно озирається, здається, вона обдовбана.

      Сташ не ворушиться.

      – Привіт, я Пат Бейтмен, – кажу я, простягаючи руку, і, помітивши своє відображення у дзеркалі на стіні, посміхаюсь тому, який чудовий маю вигляд.

      Дівчина мовчки стискає мою руку. Сташ починає нюхати свої пальці.

      Зміна сцени, і я знову на кухні.

      – Викиньте її звідси, – лютує Прайс. – Вона обдовбалась за MTV, а я хочу подивитись чортів репортаж Мак-Ніла та Лерера.

      Евелін досі відкупорює пляшки імпортного пива і неуважно каже:

      – Треба скоріше все це з’їсти, інакше ми потруїмось.

      – У неї зелені пасма у волоссі, – кажу я їм. – І вона курить.

      – Бейтмене, – промовляє Тім, витріщаючись на Евелін.

      – Так? – відповідаю я. – Тімоті?

      – Ти ідіот.

      – Облиш Патріка, – каже Евелін. – Він звичайний хлопець, наш Патрік. Ти ж не ідіот, так, любий?

      Здається, Евелін десь не тут, і я йду до бару налити собі ще.

      – Звичайний хлопець, – пирхає Тім і киває, потім вираз його обличчя змінюється і він знов агресивно питає Евелін, чи є в неї щітка для одягу.

      Евелін закінчує відтикати японське пиво і просить Кортні покликати Сташа та Ванден.

      – Треба з’їсти це зараз, або ми потруїмось, – шепоче вона, повільно оглядаючи кухню, щоб переконатись, що нічого не забула.

      – Якщо я зможу відірвати їх від нового кліпу «Мегадез»,[11] – каже Кортні, виходячи.

      – Нам треба поговорити, – каже Евелін.

      – Про що? – підходжу я до неї.

      – Не з тобою, – вона вказує на Тіма. – З Прайсом.

      Тім зі злістю дивиться на неї. Я мовчу і дивлюсь на його склянку.

      – Будь хорошим, – каже вона мені, – і постав суші на стіл. Темпура в мікрохвильовій печі, саке майже кипить… – її голос стає тихішим, коли вона виводить Прайса з кухні. Мені цікаво, звідки Евелін взяла суші. Тунець, жовтохвіст, макрель,

Скачать книгу