LITMIR.BIZ

Скачать книгу

до цієї божевільної планети. Просто йдіть вперед та вичавіть його, як апельсин. Мені до цього немає діла; свою роботу я виконав!

      Тишу, яка запала, спокійно порушив особисто Генеральний Секретар Дуґлас:

      – І гарно виконали, Капітане. Вашу пораду обдумають, і будьте певні, що ми не робитимемо нічого поспіхом. Якщо цій людині, чи людині-марсіанину, потрібно кілька днів, щоб адаптуватись, я впевнений, що наука може почекати, тож заспокойтеся, Піте. Винесімо цю частину на обговорення, джентльмени, і повернімося до інших питань. Капітан ван Тромп втомився.

      – Дещо чекати не буде, – сказав Міністр публічної інформації.

      – Що, Джок?

      – Якщо ми найближчим часом не покажемо Людину з Марса через стереоскоп, то власноруч спровокуємо повстання, Містере Секретар.

      – Хм… Джоку, ти перебільшуєш. Звичайно ж, інформація про Марс з’явиться у новинах. Уже завтра ми підготуємо капітана та його команду до церемонії нагородження; так буде краще. Капітан ван Тромп розповість про свої враження. Звичайно, після того як виспитесь, капітане.

      Міністр похитав головою.

      – Щось не так, Джоку?

      – Люди очікували, що експедиція привезе щонайменше одного живого марсіанина, щоб вони змогли подивитись на нього. А оскільки цього не сталося, нам потрібен Сміт. Дуже потрібен.

      – Живі марсіани? – Генеральний Секретар Дуґлас повернувся до капітана ван Тромпа. – У вас же є відео з марсіанами, чи не так?

      – Тисячі футів плівки.

      – Ось і відповідь на твоє питання, Джоку. Коли скінчиться прямий ефір, запустіть відео з марсіанами. Людям сподобається. А зараз, капітане, дещо щодо дипломатичного імунітету: ви стверджували, що марсіани не заперечували?

      – Що ж, ні, сер. Але вони і не підтримали цього.

      – Я чогось не розумію?

      Капітан ван Тромп прикусив губу.

      – Сер, я навіть не знаю, як це пояснити. Спілкування з марсіанами чимось схоже на розмову з відлунням. Ви не отримуєте ніяких заперечень, але й жодних результатів – теж.

      – Семантичні труднощі? Можливо, сьогодні вам слід було прийти у товаристві… як там його звуть, вашого спеціаліста із семантики? Чи він чекає ззовні?

      – Махмуд, сер. Доктор Махмуд не дуже добре почувається. Незначний нервовий зрив, сер.

      Ван Тромп подумав, що це практично те саме, що й бути п’яним як чіп.

      – Космічна радість[2]?

      – Схоже, саме так.

      – Що ж, приведіть його, коли йому покращає. Припускаю, що цьому молодому хлопцеві, Сміту, знадобиться допомога перекладача.

      – Можливо, – із сумнівом сказав ван Тромп.

      У той момент «цей молодий хлопець Сміт» намагався просто вижити. Його тіло, нестерпно стиснуте, ослаблене дивним станом простору в цьому неймовірному місці, нарешті могло хоч трохи відпочити у м’якому гнізді, куди ці, інші, його поклали. Він припинив опиратися і перейшов на третій рівень дихання та серцебиття.

      Одразу зрозумів, що майже вичерпав себе. Дихати

Скачать книгу