LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Твоя мама була в садку з Рафаеллою, улітку вона орендувала котедж на пляжі, неподалік від нас. Вони сміялися. Я нахилився й ледве доторкнувся губами Ельзиної щоки. Вона сиділа в шезлонгу, рукою провела мені по волоссю. Я одразу ж відхитнувся. Боявся, що помітить на мені чужий запах.

      Рафаелла підвелася:

      – Піду я, бо обіцяла Ґабрі принести свого мусу.

      Більшу половину дня вона проводила у воді з шапочкою для плавання на голові. Вона колихалася за кілька метрів від берега, в очікуванні, що хтось на пляжі теж вирішить поплавати. Кілька змахів, і вона опинялася перед тобою, неначе поплавище. Їй дуже подобалося базікати на молу, могла розповісти безліч історій, бо безупинно подорожувала. Ельза синіла від холоду біля неї. А от Рафаелла не потерпала від холоду, її купальник не висихав навіть після заходу сонця.

      Я затримав свій погляд на її товстеньких стегнах без усякої причини. Вона обеззброїла мене з притаманною їй іронією. Засміялася.

      – Що вдієш? – сказала вона, киваючи в бік Ельзи. – Подруги худеньких завжди товстенькі. – Узяла своє парео. – Ти такий блідий, Тімо, чому б тобі не позасмагати?

      Вона померла три роки тому, ти це знаєш. Я двічі робив їй операцію. Першу на груді, а другу на череві, розрізав і зашив, це тривало півгодини. Я зробив це, тому що вона була нашою подругою, хоча й знав, що надії не було. Після першої операції вона не ходила перевірятися, поїхала в Узбекистан. Дала можливість своїй саркомі метастазувати безперешкодно. Вона була терплячою жінкою, Рафаелла не заважала жити іншим. У ті часи, звісно, у неї не було ніякого раку. У неї була пара сабо, які нестерпно гуркотіли, коли вона йшла брукованою доріжкою. Я з нетерпінням чекав, доки цей обридливий гуркіт не стихне, коли вона перейде на пісок.

      Ельзині ступні по щиколотки висунулися за шезлонг. Я сів поряд і почав погладжувати її. Мої руки доходили їй до колін, у неї була гладка шкіра з ароматом крему після засмаги. Щоразу, коли я приїздив до неї на море, щоразу, коли я думав про цей приїзд, я був щасливий. Зараз я був тут, сидячи в ногах коло її шезлонга, та мені не було весело. У мене було якесь незадоволення. Те, на що я чекав, не наставало. Дрібниці її забудькуватості: нічого свіжого в холодильнику, мої плавки покинуті вицвітати в кутку, під сонцем, після останнього купання, моя улюблена сорочка ще не випрасувана. Та перш за все сама Ельза з її незворушним виглядом. Я не відчував, що на мене чекають, що мене кохають. Це було несправедливо. Ельза кохала мене з тією ж розсудливістю, до якої я її схилив, тому що вона, без сумніву, була палкішою за мене. Заради кохання вона пристосувалася до моїх уповільнених рефлексів. Тоді як я після смерті тата почав деградувати. Я відчував невпевненість, внутрішні протести, на які не звертав уваги в роки юнацтва, почали з’являтися знов. І я очікував, що вона, котра була всією моєю родиною, зверне увагу на мене. Але твоя мама, Анджело, ніколи не любила слабких, і, на жаль, я це знав, саме за це я її вибрав. Я погладжував їй ноги, та не відчував у неї трепету. Мені залишався лише слабкуватий запах її крему після засмаги.

Скачать книгу