LITMIR.BIZ

Скачать книгу

порожніми. Можливо, надмірна чутливість, а можливо, просто тупість, Жос так і не збагнув. Очі Дамаса ніколи й ні на чому не затримувалися надовго, навіть коли він розмовляв з вами. Його м’який, таємничий погляд плавав і вислизав, невловимий, як туман.

      – Псих якийсь, – відказав Жос. – Не ламай голову.

      – А я й не ламаю, – відповів Дамас.

      – Скажи, а ти слухав мій прогноз погоди?

      – Ага.

      – Ти чув, що літо скінчилося? Не боїшся, що можеш випадково застудитися?

      Дамас носив короткі шорти й полотняний жилет прямісінько на голе тіло.

      – Усе гаразд, – сказав юнак, глянувши на себе. – Мені не холодно.

      – І заради чого це ти демонструєш свої м’язи?

      Дамас одним духом проковтнув каву.

      – Тут же вам не магазин мережива, – відповів він. – А «Рол-Райдер». Я продаю лижі, скейти, ролики, дошки для серфінгу і всюдиходи. Це хороша реклама для крамниці, – додав він, указавши великим пальцем на торс.

      – А чому ти заговорив про мереживо? – підозріло запитав Жос.

      – Бо Декамбре його продає. А сам він старий і худющий.

      – А ти знаєш, де він бере свої серветки?

      – Так, у гуртовика з Руана. Він не дурень, цей Декамбре. Він мені надав безкоштовну консультацію.

      – Ти сам пішов до нього?

      – А що? «Поради з життєвих питань», чи не так написано на табличці? Нема нічого ганебного в обговоренні життєвих питань, Жосе.

      – А ще там написано «Сорок франків за півгодини. Кожні п’ятнадцять хвилин тарифікуються з перших секунд». Це надто дорого як для нісенітниць, Дамасе. Та що цей старий знає про життєві питання? Він же навіть ніколи не плавав.

      – Це не нісенітниці, Жосе. Хочеш доказ? «Це не для своєї крамниці ти виставляєш своє тіло, Дамасе, а для себе самого, – ось що він казав. – Одягай каптур і повір пораді давнього друга. Ти все одно лишатимешся гарним, але будеш менше схожим на дурня». Що ти на це скажеш, Жосе?

      – Варто визнати, що це мудро, – погодився Жос. – То чому ж ти не одягнешся?

      – Тому що я роблю те, що мені подобається. От тільки Лізбет боїться, що я застуджуся, та й Марі-Бель також. За п’ять днів я таки наважуся й одягнуся.

      – Це добре, – відповів Жос. – Бо з заходу насувається негода.

      – А Декамбре?

      – Що – Декамбре?

      – Він тобі в печінках сидить, так?

      – Хвилиночку, Дамасе. Це Декамбре мене на дух не виносить.

      – Шкода, – сказав Дамас, прибираючи кухлики. – Бо в нього, здається, звільнилася одна кімната. Ти б міг винайняти її. За два кроки від роботи, в теплі. Прання і їжа щовечора.

      – Чорт забирай, – сказав Жос.

      – Правильно кажеш. Але ти не можеш орендувати цю хату. Бо він тобі в печінках сидить.

      – Ні, – підтвердив Жос. – Не можу найняти її.

      – Це по-дурному.

      – Дуже по-дурному.

      – А ще там Лізбет. А це – неймовірна перевага.

      – Величезна перевага.

      – Саме

Скачать книгу