Скачать книгу

Ґеральте. А що стосується ліжка, то… Зараза, цнота нині рідша, ніж скельний дракон. Жодної я не змушував, Ґеральте.

      – Але ти підозрював, що хтось мені за тебе заплатив. Хто міг заплатити?

      – Лайдак, який захотів решти з мого підвалу, але не мав більше дочок, – упевнено сказав Нівеллен. – Людська зажерливість безмежна.

      – І ніхто інший?

      – І ніхто інший.

      Вони помовчали, вдивляючись у нервове, мерехтливе полум’я свічок.

      – Нівеллене, – раптом сказав відьмак. – Ти зараз сам?

      – Відьмаче, – відповіло чудовисько, трохи затнувшись, – думаю, саме зараз я повинен тебе обкласти лайкою, схопити за карк і спустити зі сходів. Знаєш, за що? За те, що маєш мене за дурника. Від самого початку я бачу, як ти нашорошуєш вуха, як поглядаєш на двері. Ти добре знаєш, що я живу не сам. Я правий?

      – Правий. Вибачаюся.

      – Зараза на твої вибачення. Ти її бачив?

      – Так. У лісі, біля брами. Це та причина, через яку купці із доньками тепер їдуть звідси ні з чим?

      – А, ти й про це, значить, знаєш? Так, це саме та причина.

      – Дозволиш запитати…

      – Ні. Не дозволю.

      Знову помовчали.

      – Що ж, воля твоя, – сказав нарешті відьмак, устаючи. – Дякую за гостинність, господарю. Час мені у дорогу.

      – Справедливо. – Нівеллен також встав. – Через певні обставини я не можу запропонувати тобі переночувати у замку і проводити ніч у навколишніх лісах не раджу. З того часу, як місцевість збезлюдніла, вночі тут недобре. Тобі треба повернутися на тракт до сутінок.

      – Матиму на увазі, Нівеллене. Ти впевнений, що не потребуєш моєї допомоги?

      Чудовисько скоса глянуло на нього.

      – А ти впевнений, що міг би мені допомогти? Зміг би зняти це з мене?

      – Не лише про таку допомогу йшлося.

      – Ти не відповів на моє запитання. Хоча… Можливо, й відповів. Не зумів би.

      Ґеральт глянув йому просто в очі.

      – Вам тоді не пощастило, – сказав. – Зі всіх храмів Ґеліболю і долини Німнар ви вибрали саме храм Корам Аг Тера, Левоголового Павука. Щоб зняти прокляття, накладене жрицею Корам Аг Тера, потрібні вміння та здібності, яких у мене немає.

      – А у кого є?

      – Усе ж це тебе цікавить? Ти казав, що добре так, як є.

      – Як є, так. Але не так, як може бути. Я боюся…

      – Чого ти боїшся?

      Чудовисько зупинилося у дверях кімнати, повернулося.

      – Досить з мене, відьмаче, твоїх запитань, які ти ставиш замість того, щоб відповідати на мої. Мабуть, треба тебе інакше запитати. Слухай, з якогось часу мені сняться паскудні сни. Може, точнішим було б слово «потворні». Чи я слушно боюся? Стисло, прошу.

      – Прокинувшись після такого сну, чи ти ніколи не мав ніг у грязюці? Хвої на постелі?

      – Ні.

      – А чи…

      – Ні. Стисло, прошу.

      – Ти боїшся слушно.

      – Чи можна тому зарадити? Стисло, прошу.

      – Ні.

      – Нарешті. Ходімо, проведу тебе.

      На

Скачать книгу