LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Ґолда. Яка не перестає перевидаватися. Яку вивчають в університетах по всій нашій неосяжній країні. Завдяки змові вчителів літератури, які вважають тебе й Сола Беллоу небожителями, у тебе є віддана аудиторія зі студентів, що купують твої книги. У тебе все налагоджено, а? Навіщо ризикувати й публікувати щось таке, що може похитнути золотий п’єдестал? Можна ж сховатися тут і вдавати, ніби решти світу не існує. – Містер Жовтий похитав головою. – Мій друже, ви надали зовсім нове значення слову «дріб’язковий».

      Містер Синій забарився у дверях.

      – Моррі, що мені робити?

      – Іди до Кертиса. Усе запакуйте. Якщо всі записники не помістяться в мішки, знайдіть що-небудь. Навіть у цього щура в комірчині має бути хоч одна валіза. І не гайте часу, не перераховуйте гроші. Хочу забратися звідси якомога швидше.

      – Добре. – Містер Синій, Фредді, пішов.

      – Не робіть цього, – сказав Ротстайн і був вражений деренчанням свого голосу. Іноді він забував, який він старий, але не сьогодні.

      Той, кого звали Моррі, нахилився до Ротстайна, втупившись у нього з-під жовтої маски зеленувато-сірими очима.

      – Хотілося б про дещо дізнатися. Якщо відповіси чесно, може, ми й залишимо записники. Ну що, відповідатимеш чесно, генію?

      – Спробую, – промовив Ротстайн. – І, знаєте, я ніколи себе так не називав. Це в «Тайм» мене назвали генієм.

      – Закладаюся, ти не написав їм листа із запереченням.

      Ротстайн промовчав. «Сучий син, – думав він. – Нахабний сучий син. Ти ж нічого не залишиш, так? Не важливо, що я скажу».

      – Ось про що я хочу знати. Чому ти не міг дати спокій Джиммі Ґолду? Навіщо було так його пикою в багнюку тицяти?

      Питання було настільки несподіваним, що спочатку Ротстайн навіть не зрозумів, про що Моррі говорить, хоча Джиммі Ґолд був найвідомішим із його персонажів, тим персонажем, завдяки якому про нього пам’ятатимуть (якщо, звичайно, його взагалі будуть пам’ятати). Та сама стаття в «Тайм», у якій згадали про геніальність Ротстайна, назвала Джиммі Ґолда «американською іконою відчаю у благодатному краю». За великим рахунком, цілковите лайно, але воно продавалося.

      – Якщо ви вважаєте, що треба було обмежитися «Утікачем», то ви в цьому не поодинокі. – «Майже», міг би він додати. «Утікач у справі» зміцнив його славу як серйозного американського письменника, а «Утікач зменшує оберти» став кульмінацією його кар’єри: до біса компліментів від критиків, шістдесят два тижні в списку найбільш реалізованих книг за версією «Нью-Йорк Таймс». На додаток до всього Національна книжкова премія, хоча він її й не отримував особисто. «Іліада післявоєнної Америки» – так про неї відгукувалися в тій статті, маючи на увазі не останню книгу, а всю трилогію.

      – Я не кажу, що на «Утікачі» треба було зупинитися, – сказав Моррі. – «Утікач у справі» був не гіршим, а то й кращим. Вони були справжніми. Проблема в останній. Що то за херня? Реклама! Реклама!

      Тут містер Жовтий зробив щось таке, від чого у Ротстайна здавило глотку, а живіт ніби налився свинцем. Повільно, майже замріяно,

Скачать книгу