Мері та її аеропорт - Євген Положій

Скачать книгу

за попередньою згодою, детально розробивши план, убили п'ятьох людей на вулиці Першотравневій з метою помститись за дружину Журавльова, Соню, яка була відправлена до Греції працювати покоївкою і не повернулася додому начебто тому, що загинула там у автокатастрофі. Але Журавльов не вірив цій інформації, бо Соня, перед тим як зникнути, два рази телефонувала йому і жалілась, що її примушують працювати повією, а їй уже набридло. Тому він вирішив помститися тим, хто займався працевлаштуванням дружини, і вбити їх. Але сам він не впорався б, тому за 20 000 американських умовних одиниць найняв Германа С, свого давнього друга. Так і було написано: «…американських умовних одиниць…» Були і пом'якшувальні обставини – вбити хотіли не п'ятьох, а трьох, але так уже вийшло…

      У Германа волосся на голові піднялося дибки. Тепер усе стало на місця. І чому він тут, і чому його зараз поки що не б'ють… Але, мабуть, краще б били. Вадима він востаннє бачив… стоп-стоп-стоп… Він приходив нещодавно, хиткий, у пом'ятому светрі, неголений, щось розпитував, сидів, розказував, про дружину також, але Герман неуважно якось слухав, про щось своє думав, подивлявся в монітор… Журавльова Герман знав давно, з самого дитинства. Вони жили в одному будинку, але Вадим завжди був схильним до речей напівкримінальних, у результаті за крадіжку мопеда в п'ятнадцять років потрапив на підліткову зону. Потім, теж за крадіжку і начебто якусь бійку, отримав і другий строк… Але коли Вадим був на волі, вони час від часу бачились, він запросто приходив до нього в контору. Хлопець він був не злий і чимось Герману цікавий. І от – відмінний фінал! Герман обхопив голову руками. Слідчий Романов посміхався і пускав кільця диму.

      – Офіційне обвинувачення тобі буде пред'явлено післязавтра зранку, коли скінчиться час попереднього затримання. Тоді хоч адвоката, хоч чорта лисого. Поздоровляю! – І слідчий Романов на секунду подумки перекинувся додому, у Київ, де значно тепліше, світліше і прибутковіше. Він, безумовно, був задоволений тим, як швидко просувалася справа, але щось його непокоїло, тому з офіційними обвинуваченнями, заявами для преси та іншими нецікавими формальностями він вирішив не поспішати. Він відправив підозрюваного, закурив чергову сигарету і знову взяв у руки газету, де на першій сторінці була вміщена стаття про вбивство. Зазначив, що, за винятком кількох деталей, кореспонденти досить точно описали обставини, які супроводжували вбивство. Найдужче йому не сподобалося риторичне вже на цей час запитання, чому так швидко відпустили останню людину, яка бачила жертв живими, а саме іспанця Сезара Ґерреру?

      – А що це за собака такий страшний? – спитала Тетяна і торкнулася рукою чорної статуетки на книжковій полиці.

      – Це Анубіс, єгипетський бог мертвих.

      – Абуніс? Навіщо мертвим боги?

      – Анубіс. Він бог царства мертвих. Він охороняє їх, – уточнює Герман. Його тіло ще дихає теплим ліжком та її поцілунками.

      – Та від кого ж їх треба охороняти? Вони ж мертві!

      – Від злих духів. Людині

Скачать книгу