Скачать книгу

всіх поминальних судом

      Над його чолом птахи воскресіння

      Сплели тернове гніздо.

      Ти живий, бо поняття подяки імперій

      Рівнозначне в чомусь поняттю мсти.

      Ти схиляєшся низько над чистим папером

      І повільно малюєш мости.

* * *

      Тобі гадають на руці,

      тобі щастить – все гарно й просто.

      Поглянь, як розігрітим оцтом

      стирає Бог свої рубці.

      Твоя хода важка й тривка.

      Тобі крізь череп б’ються роги.

      І тонко губляться дороги

      в твоїх руках.

Атеїзм

      № 1

      Ти завжди ставилась

      до цього з підозрою

      Маріє

      Але ось вим'я його серця

      стікає молоком болю

      І ти просидівши біля нього

      ніч на дощі і вітрі

      відчуваєш як твоя шкіра

      мов засмагою береться іржею

      зневіри

      Ти уважно розглядаєш

      рубець від поцілунку учня

      що червоніє на його неголеній щоці

      мов слід тупого леза

      І твої руки ще довго

      будуть пахнути бензином

      яким ти палила

      наші міста

      № 2

      Ти здається

      говорив колись

      що часто уявляєш собі

      ангела – великого білого птаха

      з гострим сильним дзьобом

      щоб розбивати тверді

      горіхи Божого смутку

      Сіль запеклася

      на твоїх пальцях

      адже слово Боже воно

      як таранька – його смакуєш

      проте ним не наситишся

      Вечорами ти довго сидиш

      на порозі

      зчищаючи з риб'ячих спин

      срібні монети луски

      А над твоїм одвірком

      світиться на місяці

      маленька підкова

      з чортячого копита

      № 3

      Ти цілуєш його

      і разом з твоєю слиною

      на його губах

      зостаються

      мікроби зради

      На прощання

      ти міцно тиснеш

      його кістляві руки

      і з-під твоїх пальців

      птах зради

      слизький і пітний

      вибивається вгору

      Перш ніж

      відійти від нього

      ти вимовляєш

      кілька слів

      і твій язик

      б'ючись мов риба

      відкладає

      ікру зради

      в твоїй горлянці

      І єдине

      що тебе може видати

      це хіба що

      той самий язик

      котрий

      на відміну від твого

      блідого обличчя

      довго паленітиме з сорому

      № 4

      Ти питаєш мене

      що я відчував наприкінці?

      власне що я міг

      відчувати

      коли мої легені

      пірнувши

      всього-на-всього

      зависають в нутрощах тіла

      щоби вилущувати з мушлі

      повітря перлини кисню

      тож чи здатен я був осмислити

      причину

Скачать книгу