Оповідання про славне військо запорозьке низове - Адріан Кащенко

Скачать книгу

поміж себе і навіть билися. Поміркована частина козацтва намагалася покірливістю повернути собі ласку польського уряду, щоб знову придбати втрачені права, запорожці ж ні у чому не хотіли одступитися од своїх стародавніх прав та звичаїв і звали городових козаків зрадниками. З гетьманом своїм Полоусом запорожці навіть ходили на реєстрових козаків війною і зчинили з ними криваву розправу.

      Самійло Кішка (друге гетьманування)

      Під такий тяжкий час мов сонце освітило козацтво — повернувся з турецької неволі гетьман Самійло Кішка, упорядчик перших козацьких походів на море. Поки на Україні минали славні часи Богдана й Підкови і тяжкі часи Наливайка й Лободи, Самійло Кішка, захоплений турками у неволю, плавав на турецькій галері, прикутий ланцюгами до гребки, і не бачив нічого, опріч води та неба. Коли-не-коли, може, галера приставала до Очакова або проїздила повз острів Тендру, так тоді Кішка знав, що тут близько рідний Дніпр і Січ-мати, та важкі ланцюги нагадували йому, що він для України вже вмер.

      Проте хоч яка була тяжка турецька неволя і хоч яка вона була довга, а не вбила у серці Самійла Кішки ні любові до рідного краю, ні козацького завзяття й хисту, і він зрятувався з неволі сам та ще й товаришів своїх визволив і привів на Україну. Як думав народ про життя Самійла у неволі і про те, як він од неї зрятувався, нехай розкаже дума:

      Ой, із города із Трапезонта виступала галера,

      Трьома квітами процвітана, мальована.

      Ой, первим цвітом процвітана —

      Злато-синіми киндяками побивана;

      А другим цвітом процвітана —

      Гарматами вриштована;

      Третім цвітом процвітана —

      Турецькою білою габою покровена.

      А в тій галері Алкан-баша,

      Трапезонськеє княжа гуляє;

      Ізбраного люду собі має:

      Сімсот турків, ячичар чотириста

      Та бідного невольника півчвартаста

      Без старшини військової.

      Перший старший між ними пробуває

      Кішка Самійло, гетьман запорозький;

      Другий — Марко Рудий, суддя військовий;

      Третій — Мусій Грач, військовий трубач;

      Четвертий — лях-потурнак,

      Клюшник галерський, сотник переяславський.

      Недовірок християнський,

      Що був тридцять літ у неволі,

      Двадцять чотири, як став на волі,

      Потурчився, побусурманився

      Для панства великого,

      Для лакомства нещасного.

      В тій галері од пристані далеко відпускали,

      Чорним морем далеко гуляли.

      Проти Кафи-города приставали,

      Там собі великий та довгий опочинок мали.

      То представиться Алкану-башаті,

      Трапезонському княжаті, молодому паняті,

      Сон дивен, барзо дивен напрочудо.

      То Алкан-баша, Трапезонськеє княжа,

      На турків-яничар, на бідних

Скачать книгу