LITMIR.BIZ

Скачать книгу

йому ж треба харчуватися. Мізками, очима, легенями. Свідомістю. Висмоктує колір обличчя та пам’ять. Грибок росте, я зникаю. Він стає мною, а я – ним.

      – Що ти верзеш? – перебила вона відразливо, але в очах Харрі розгледів посмішку.

      Вона любила, коли він що-небудь розповідав, навіть коли плів відверту базгранину. Він пояснив про грибок у квартирі.

      – А як у тебе справи?

      – Чудово. У мене все гаразд, у Олега – теж. Ось тільки за тобою сумує.

      – Так і сказав?

      – Ти знаєш це і без його слів, Харрі. Міг би обійтися з ним і більш м’яко.

      – Я? – Харрі здивовано витріщився на неї. – Це був не мій вибір.

      – Та невже? – Ракель узяла зі стійки келих. – Те, що ми не разом, – зовсім не означає, що ви з Олегом повинні більше не зустрічатися. Ваша дружба важлива для вас обох. Прив’язаності вам даються так важко, що було б непогано цінувати те, що вже є.

      Харрі сьорбнув свою колу:

      – А як у Олега з твоїм?

      – Його звати Матіас. – Ракель зітхнула. – Вони намагаються налагодити стосунки, але вони такі… різні. Матіас намагається іти назустріч, але Олежик усе ускладнює.

      Харрі відчув солодкий укол умиротворення.

      – До того ж Матіас багато працює.

      – А я вважав, що тобі не подобається, коли мужик працює, – промовив Харрі й одразу пошкодував про сказане.

      Але Ракель не розсердилася, вона сумно зітхнула:

      – Річ не в тому, що ти працював, Харрі, а у твоїй одержимості. Ти сам і є робота, й спонукає тебе не кохання, не відповідальність. А солідарність. Жодних особистих прагнень, ось у чому річ. У твоїй душі тільки жага помсти. А це неправильно, Харрі, так не мусить бути. Ти сам знаєш, як воно сталося.

      «Атож, – подумав Харрі, – і до твого будинку я заніс заразу».

      Він кашлянув і поцікавився:

      – Ну а твій… він хоч займається правильними речами?

      – Матіас тепер уночі чергує у відділенні швидкої допомоги. Добровільно. А вдень читає лекції в Інституті анатомії.

      – А ще він, звісно, донор та член неурядової організації «Міжнародна амністія»?

      – Друга група з негативним резусом – це неабияка рідкість, Харрі. Щодо «Амністії» – ти сам її підтримуєш, я ж знаю.

      Вона помішала оранжевою соломинкою у майже повній склянці, червона рідина загойдалася навколо кубиків льоду. Кошеніль.

      – Харрі… – почала вона.

      Щось у її голосі змусило його напружитися.

      – Ми з Матіасом хочемо з’їхатися. Після Різдва.

      – Так швидко? – Харрі провів язиком по пересохлому піднебінню, намагаючись здобути хоча б краплю вологи. – Ви ж знайомі менше року.

      – Півтора. А до літа ми плануємо одружитися.

      Магнус Скарре уважно дивився на воду, що стікала йому на руки й зникала в потоках дощу. Ні. Ніщо не зникає, просто переноситься до іншого місця. Як і ті люди, про яких він збирає інформацію протягом останніх тижнів. Про це його попросив Харрі. Харрі сказав, що там можна

Скачать книгу