LITMIR.BIZ

      Силу мені день

      викликів несе.

      Звичне – з бою в бій.

      Честь – понад усе.

      Драла – боязкі.

      Свято – крадіям.

      Як завжди – один

      за убогих я.

      Блискавки – вірші,

      рими – леза скла.

      Поле маків – де

      кров моя текла.

      Серед небезпек

      знов і знов – мій хід.

      Наступ. Аж ніяк

      не моє – відхід.

      Рими наголо.

      Кулаки ідей.

      Хто як не поет

      в світі за людей…

      Геть пора гидка

      викликів несе.

      Отже – з бою в бій.

      Честь – понад усе.

      Знову я на максимум

      тишу умикаю.

      В ній собі поезії

      відгомін шукаю.

      Луни мені Космосу

      в тиші добре чути,

      що в суєт буденності

      миром не почуте.

      Є рій імен в літературі —

      що як метелики весни:

      вже їх ніхто і не згадає

      ні рис, ні форм уосени…

      Вам Галас пише геніально.

      Вірші – девізи! прапори!

      Його поезія – відлуння

      конгеніальної пори!

      Його пером керує Всесвіт.

      Ніяких мод ані гримас.

      Лишає слід у ваших душах

      усе від нього… як алмаз.

      Вік – лише умовність.

      Віку – факт – нема.

      Вірте – є у цьому

      істина сама.

      Без думок про нього

      іншим світ стає,

      раптом існувати

      вік перестає.

      – Візміть-но зошити, будь ласка.

      Почнемо вправу… – було так.

      Рипіння пер. Дошка. Указка.

      І – на руці – чорнильний знак.

      Букварну «раму мила мама»,

      і «Надя пила молоко»…

      За перший клас, як всі – так само,

      писав маленький Василько.

      …На стінах юрмились портрети

      великих… І не знав того

      малюк, що в ньому – хто поети —

      пророчо визнали… свого.