LITMIR.BIZ

Скачать книгу

п’єса закінчилася б їхнім шлюбом, – додав Джайлз, підхоплюючи її на руки.

      – О котрій годині наш рейс?

      – Двадцять хвилин по третій.

      – Гаразд, тоді у нас більш ніж достатньо часу, – сказала Карін, і її готельний халат упав на підлогу, – щоб переписати останню сцену «Піґмаліона».

* * *

      Востаннє Джайлза зустрічав гурт телевізійних камер, фотографів і журналістів, вітаючи з поверненням до Англії, коли він майже став наступним лідером Лейбористської партії.

      Спускаючись із Карін трапом літака, Джайлз обняв її за плечі й обережно провів крізь галасливу зграю журналістів.

      – Карін! Карін! Які ваші відчуття після втечі зі Східної Німеччини? – волав якийсь голос, коли блимали спалахи, а телевізійники намагалися триматися дистанції в один метр, відступаючи назад.

      – Нічого не кажи, – твердо порадив Джайлз.

      – Сер Джайлз уже освідчився вам, панно Пенґеллі?

      – Ви будете ще балотуватися до парламенту, сер Джайлз?

      – Карін, ви вагітна?

      Карін розгублено лупала очима на журналіста і промовила:

      – Ні, не вагітна!

      – Ти не можеш бути впевненою після минулої ночі? – прошепотів Джайлз.

      Карін посміхнулася й уже намірилася поцілувати коханого в щоку, коли той обернувся до неї, і їхні вуста ненадовго торкнулися, і ця світлина з’явилася на більшості перших шпальт, про що вони дізналися за сніданком наступного ранку.

* * *

      – Кіт Брукс дотримав свого слова, – повідомила Карін, відводячи погляд від «Телеграф».

      – Я згоден, він напрочуд великодушний. А редактор – тим більше.

      – Редактор?

      – Оглядач подій дня.

      – Еге ж. Ми ніколи не отримували таких новин по наш бік муру. Всі газети друкували одне й те ж повідомлення, написане речником партії й опубліковане редактором, якщо той прагнув зберегти свою роботу.

      – Це полегшує життя, – зауважив Джайлз, коли з’явив-ся Маркгем із тацею з гарячими тостами і поставив її на стіл.

      – А Маркгем – декадент? – поцікавилася Карін, коли мажордом зачинив за собою двері.

      – Безумовно, – підтвердив Джайлз. – Бо я достеменно знаю, що він голосує за консерваторів.

      Джайлз читав редакційну статтю «Таймс», коли задзеленчав телефон. Маркгем з’явився знову.

      – Це пан Гарольд Вілсон, сер, – сказав він, подаючи слухавку.

      – Хоче повернути мене назад? – запитала Карін.

      Джайлз не був упевнений, чи вона жартує.

      – Доброго ранку, Гарольде.

      – Доброго ранку, Джайлзе, – привітався голос із непомильним йоркширським акцентом. – Хотів поцікавитися, чи зможете знайти час, щоб завітати до Палати громад сьогодні, позаяк є тема, яку я хотів би з вами обміркувати.

      – Коли вам буде зручно? – уточнив Джайлз.

      – У мене є вікно об одинадцятій, якщо це вас влаштує.

      – Упевнений, що влаштує, Гарольде, але чи можу я бути певен?

      – Природно.

      Джайлз прикрив рукою мікрофон і запитав:

      – Карін,

Скачать книгу