Аннотация

Перш ніж стати письменником, Алессандро Барікко був музикантом. Може, тому поетична мова «Шовку» нагадує пісню своїм неспішним плином, своїми повторами-приспівами. Слова цієї пісні – про коштовний шовк, про чоловіків, які заради справи свого життя вирушають за край світу, які творять красу, аби віднайти у цьому житті сенс. Але в пісні є й мелодія. Це кохання, це жінка – витончена, вірна, пристрасна… Ерве Жонкура, що половину життя мріяв про недосяжну японську красуню, тиха музика кохання завжди огортала, як невагомий шовк, дарувала прохолоду в спеку і зігрівала в холодній самотності.

Аннотация

Одного дня готель на узбережжі, на пливкій межі між океаном і суходолом, між життям і смертю, покличе до себе стомлених людей: священика, що пише дивні молитви, художника, який морською водою малює портрет моря, хвору дівчину, старого професора, колишню коханку… Море прийме душі тих, хто колись опинився після кораблетрощі на плоту – цвинтарі на хвилях серед безкраю. Той, хто дивом вижив, також завітає до готелю. Однак він шукатиме помсти…