ТОП просматриваемых книг сайта:
Дай п'ять. Павло Римарчук
Читать онлайн.Название Дай п'ять
Год выпуска 2020
isbn
Автор произведения Павло Римарчук
Жанр Ужасы и Мистика
Издательство ЛитРес: Самиздат
Це речення ще не було закінчено. Раптом його хтось або щось насильно витягнув на зовні. Рухомі двері, які він спочатку підтримував, зачинилися.
Це була мить. Люди не зрозуміли, що відбулося. Було чути його крики за дверима, і величезний стукотний звук биття та удару. Два звуки переплітаючись між собою, утворювали жахливий шум, що змішує нескінченні хвилювання та страхи, змушуючи слухача відчути жах.
Приблизно через півхвилини стало тихо. Поки люди в супермаркеті з жахом дивилися один на одного, ще одна людина кричала крізь тишу. Це була молода дівчина. Вона блідо вказала на двері і з жахом закричала:
– Кров-кров!
Усі очі стежили за її поглядом, у їхніх спинах відчувався холодок.
У напрямку, куди витягнули прибиральника, кров повільно проникала через дверну щілину.
Переглянувшись кілька хвилин, вони всі дивилися на людину, що лежала на землі, і пам'ятали, що він щойно сказав. Дядько в окулярах спершу ступив вперед, присів і похитав тіло чоловіка, кричачи:
– Привіт. Прокидайся!
Немає відповіді. Він перевернув його тіло, не звертаючи на те, що його серце дико стукало. Навколо голови чоловіка розтікався великий басейн крові.
Дядько поклав палець перед носом Гангстера і застиг.
– Як він? – запитав його рудоволосий хлопець спереду.
Дядько обернувся, дивлячись на десяток людей за собою, і сказав низьким голосом:
– Він мертвий.
Коли я почула ці слова, то відразу відчула почуття страху у своєму тілі, ніби хтось сказав мені на вухо: кошмар почався.
1 Глава
Протягом багатьох років у мене була погана звичка читати під час прогулянки. Оскільки мій життєвий ритм занадто напружений, здається, що навіть читання в дорозі стало якоюсь насолодою, яку потрібно плекати. Якщо чесно, то навіть не думала про те, щоб сьогодні сходити в супермаркет. Причина, цьому було те, що вуличні ліхтарі на вулиці були надто темними, а слова у журналі були занадто малі, через що мої очі боліли. У цей час світло, що сяяло крізь скляні двері супермаркету, було схоже на маяк, що веде мандрівників у темряві. Мені хотілося прочитати цікаву історію в книзі, і я заглянула у магазин.
Зайшовши у нього, я зрозуміла, що не годиться стояти читати біля дверей, тому прогулялася між полицями і схопила дві пачки локшини швидкого приготування. Але не сподівалася, що просто зайшла на 5 хвилин, гучномовець у супермаркеті нагадав мені про закриття. Це мене насправді засмутило. Для того, щоб прочитати книгу, я планую заплатити за дві пачки локшини, але вони навіть не можуть дозволити мені закінчити історію.
Все ж таки взяла дві пачки і приєдналася до черги на оплату. Поки чекала, я все ще була занурена у сюжет історії, поки пронизливий «не рухайся», здавалося, пробив мечом мою барабанну перепонку, налякавши мене так, що книга в моїй руці впала на землю. Я в паніці підняла голову і побачила божевільного чоловіка, що вказує на нас пістолетом.
Зараз Гангстер лежить на землі, а дядько в окулярах говорить нам, що він мертвий через надмірну втрату крові.
Очевидно,