Як течія річки (збірник) - Пауло Коельйо

Скачать книгу

трохи помилуватися панорамою. Із кожним подоланим метром ти зможеш окинути поглядом ширший простір, тож скористайся цим, щоб відкрити речі, яких ти досі не помічав.

      Шануй своє тіло: сходь лише на ту гору, котра дасть твоєму тілу втіху, на яку воно заслуговує. Ти маєш весь час, який дарує тобі життя, тому не вимагай від свого тіла того, чого воно не може тобі дати. Якщо ти йтимеш надто швидко, ти перевтомишся й зупинишся на середині шляху. Якщо йтимеш надто повільно, тебе застане в дорозі ніч, і ти можеш загинути. Милуйся краєвидом, пий воду з гірських джерел, їж плоди, якими щедро обдарує тебе природа, але не зупиняйся.

      Шануй свою душу: не повторюй весь час: «Я свого досягну». Твоя душа вже знає про це, вона потребує цієї тривалої прогулянки для того, щоб зміцніти, розширитися до обрію, досягти неба. Одержимість ніколи не допомагає в пошуках мети, і зрештою позбавляє втіхи від подорожі. Але увага: не повторюй також: «Це важче, аніж я думав», бо така думка примусить тебе втратити свою внутрішню силу.

      Приготуйся подолати ще один кілометр: дорога до вершини гори завжди буде довшою, ніж ти припускав. Не обдурюй себе, завжди настане мить, коли те, що здавалося близьким, виявиться ще досить далеким. Але якщо ти будеш сповнений рішучості дійти до кінця, це не стане для тебе проблемою.

      Радій, коли досягнеш вершини: плач, плескай у долоні, кричи на всі чотири сторони, дозволь, щоб вітер, який віє вгорі (бо вгорі завжди вітряно), прочистив тобі мозок, освіжив твої спітнілі й стомлені ноги, відкрив твої очі, вичистив пилюку з твого серця. Яка радість – те, що раніше було тільки сном, далеким видінням, тепер стало частиною твого життя, ти досяг своєї мети!

      Дай обіцянку: скористайся з того, що ти відкрив у собі силу, про яку досі нічого не знав і пообіцяй самому собі, що відтепер застосовуватимеш її до кінця своїх днів. Буде добре, якщо ти пообіцяєш собі зійти на ще одну гору, знайти собі нову пригоду.

      Розкажи свою історію: атож, розкажи свою історію. Стань взірцем. Розкажи всім, що є можливим, і тоді інші люди відчують мужність, щоб зійти на власні гори.

      Про важливість диплома

      Мій старий млин у маленькому селі в Піренеях відокремлює від сусідньої фазенди ряд дерев. Одного дня до мене прийшов її хазяїн: йому, либонь було років сімдесят. Я часто бачив, як він працює в полі з дружиною, й думав, що в їхньому віці час уже й відпочити.

      Сусід, якого досі я вважав вельми симпатичним чоловіком, сказав, що сухе листя з моїх дерев падатиме на дах його будинку, і я повинен спиляти їх.

      Я був шокований: як людина, що прожила все своє життя в контакті з природою, може зажадати, аби я повалив дерева, яким потрібно було стільки часу, щоб вирости, тільки тому, що років через десять їхнє листя може створити проблеми для його даху?

      Я запросив його на каву. Сказав, що, якщо коли-небудь сухе листя з моїх дерев (воно сохне від літньої спеки і його розвіює вітер) завдасть його оселі найменшої шкоди, я беру на себе обов’язок своїм коштом поставити йому новий дах. Сусід сказав, що це його

Скачать книгу