Пусть миром правит любовь - Елена Ященко

Скачать книгу

спиной – ветра дыхание,

      О быстротечности жизни напоминание…

      На пригорке туман рассеялся.

      Алеет горизонт вдали.

      Бетонка мокрой лентой стелется.

      И я должна ее пройти.

      Запели птицы в поднебесье,

      Зарю встречая и рассвет.

      С ними идти мне стало легче,

      В душе покой – ведь мрак исчез.

      Мелодии вестников крылатых.

      Бальзамом душу исцелят.

      Сквозные раны, как заплаткой,

      Божественным нектаром наполнят

      И я шагаю дальше – браво!

      Расправив спину, голову подняв,

      Любви божественной картины

      Всем сердцем в себя впитав.

      Любов до світу

      Поле п'янко пахне,

      Де ціве тріфой

      Кохана ромашка

      Чарберь і звіробой

      Соловейко тьохнув

      Пісню у гаю.

      Босими ногами

      Я по траві йду,

      Лагідно щекоче

      Духм'яна ромашка,

      Заспівала на вербі.

      Гарно пташка

      Кущ калини тріпоче,

      В вітрових обіймах

      За обрієм сонце світить,

      Золотом і сріблом

      Росяниста стежка в'ється,

      Серед верболозу

      Наполохана жабка

      Скочила у воду

      Серце б'ється у ритмі

      Зі співом солов'ȉним.

      З Небес спадає благодать краси

      В моȉ обійми.

      Впасти просто у траву,

      Обмитись росою,

      Солов'ȉну красу ту

      Забрати з собою.

      Вітром буйним на крилах

      Злетіти над світом,

      Нести Божу благодать

      Ярким, теплим світлом

      Кохання навічно

      Зацвіла калина

      В гаю при дорозі,

      Наламаю гілочок

      У пахучім верболозі.

      Пташечка малесенька

      Цвірінькає пісню.

      Сонце обрій поцілує

      Як лебідь лебідку.

      Сине небо опадає

      Кольором у вічі

      Закохалася дівчина

      В красу ту навіки.

      Кучерява верба тягне

      Своȉ гілки у воду.

      Дай же Боже мені щастя,

      А не тільки вроду.

      Закувала зозуленька

      На вербовій гілці,

      Тай заграла доля пісню

      На своȉй сопілці.

      Грай же дужче, грай завзято,

      Нехай всі почують,

      Не ламайся, сопілочко,

      Най і не шанують.

      Одцвіла калина,

      Грона червоніють,

      Жовте листячко опало,

      Птахи відлетіли.

      Жвавий вітер січе снігом,

      Вербові гілки,

      Замітає ту стежину

      Від мене навіки.

      Утро

      Поле сонное томится.

      Там вдруг вскрикнет чудо-птица.

      Ветер стих в кронах деревьев.

      Бродит дрема средь теней.

      Солнышко лучом окрасит

      Небо красным, словно бархат.

      На лугу ромашки спят,

      Стебли тихо шелестят.

      Росы пали на траву,

      Босиком по ней бреду…

      Птичьи трели

Скачать книгу